МАЙНО ПОДРУЖЖЯ
Сімейний кодекс України передбачає два можливих правових режими майна у подружжя:
- особиста приватна власність дружини або чоловіка;
- спільна сумісна власність подружжя.
Особистою приватною власністю дружина або чоловіка є:
- майно, набуте нею, ним до шлюбу;
- майно, набуте нею, ним за час шлюбу, але на підставі договору дарування або в
порядку спадкування;
- майно, набуте нею, ним за час шлюбу, але за кошти, які належали їй, йому
особисто;
- житло, набуте нею, ним за час шлюбу внаслідок його приватизації відповідно до
ЗУ «Про приватизацію державного житлового фонду»;
- земельна ділянка, набуте нею, ним за час шлюбу внаслідок приватизації земельної
ділянки, що перебувала у її, його користуванні, або одержана внаслідок приватизації земельних ділянок державних і комунальних сільськогосподарських підприємств, установ і організацій, або одержана із земель державної і комунальної власності в межах норм безоплатної приватизації, визначених Земельним кодексом України;
- речі індивідуального користування, в тому числі коштовності, навіть тоді, коли
вони були придбані за рахунок спільних коштів подружжя;
- премії, нагороди, які вона, він одержали за особисті заслуги.
Варто зазначити! Суд може визнати за другим з подружжя право на частку цієї премії, нагороди, якщо буде встановлено, що він, вона своїми діями (ведення домашнього господарства, виховання дітей тощо) сприяв (ла) її одержанню;
- кошти, одержані як відшкодування за втрату (пошкодження) речі, яка їй, йому
належала, а також як відшкодування завданої їй, йому моральної шкоди;
- страхові суми, одержані нею, ним за обов’язковим особистим страхуванням, а
також за добровільним особистим страхуванням, якщо страхові внески сплачувалися за рахунок коштів, що були особистою приватною власністю кожного з них.
В у сіх інших випадках вважається, що кожна річ, набута за час шлюбу, є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя.
Згідно з ч. 1 ст. 60 Сімейного Кодексу України подружжю на праві спільної сумісної власності належить майно, набуте за час шлюбу. Майно, набуте подружжям за час шлюбу, належить дружині, чоловікові на праві спільної сумісної власності незалежно від того, що один із них не мав з поважної причини (навчання, ведення домашнього господарства, догляд за дітьми, хвороба тощо) самостійного заробітку (доходу).
У подружньому житті як чоловік, так і жінка мають рівні права на володіння, користування та розпорядження спільною сумісною власністю. З цього випливає, що розпоряджатися будь-яким майном за загальним правилом можливо лише за взаємною згодою обох із подружжя.
Навіть перебуваючи у шлюбі, подружжя може виявити бажання розділити майно, яке є їх спільною власністю. У такому випадку необхідно звертатися до суду із позовною заявою про поділ майна подружжя.
Розірвання шлюбу не припиняє права спільної сумісної власності на майно, набуте за час шлюбу. Якщо дружина та чоловік не домовилися про порядок поділу майна, спір може бути вирішений судом. Позовна давність не застосовується до вимог про поділ майна, що є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя, якщо шлюб між ними не розірвано. До вимоги про поділ майна, заявленої після розірвання шлюбу, застосовується позовна давність у три роки.
Також, якщо чоловік та дружина ще перебувають у шлюбі, але фактично вже припинили проживати разом, тобто припинили шлюбні відносини, на майно, придбане в цей період, поширюється правило про спільну власність подружжя. І в такому випадку вже слід буде доводити в судовому порядку, що певне майно було придбане в період, коли подружжя проживало окремо та шлюбні відносини були припинені. Лише в цьому разі це майно буде вважатися особистою власністю чоловіка або дружини.